До 70-річчя визволення Кобеляцького краю.

Велосипедисти вшановують пам'ять наших визволителів.

Друга частина районного етапу IX Всеукраїнської велоестафети «Спорт для всіх єднає Україну», присвяченої 70-річчю визволення Кобеляцького району від німецько-фашистських загарбників, розпочалася суботнього ранку 14 вересня 2013 року неподалік міського стадіону «Колос». О 9.00 любителі велосипедного спорту дружно зібралися біля приміщення Кобеляцької ДЮСШ. Наші ряди помітно зросли. До загону «Обрій» та групи «Педалі» Ігоря Лашка приєднався численний велозагін турклубу «Меридіан» Бутенківської ЗОШ I-III ст.під керівництвом Ігоря Кордіяка. Приємно було спостерігати хорошу парадну підготовку цього велозагону. На велосипеді керівника групи красиво майоріло велике полотнище Національного олімпійського комітету України. Старші хлопці везли прапори України та Кобеляцького району, на велосипедах дівчат були прикріплені вимпели Бутенківської школи та туристичного клубу «Меридіан».                                               Порадувало також те, що любителі велоспорту були представлені широкою віковою палітрою-від шестикласників із Бутенок до сивочолого ветерана Долгова Івана Олексійовича, якому на початку жовтня виповниться 75 років. Був і самий наймолодший учасник. У дитячому сідельці на велосипеді мами їхав Заворотний Віталик віком 1 рік і 3 місяці. Жіноча частина велосипедистів теж була досить численною.                                                                                                          Проходженням велосипедної колони на стадіоні чітко керував директор Кобеляцької районної станції юних туристів Володимир Яловега. На урочистій церемонії відкриття районної спартакіади з особливою увагою та зацікавленням юні та дорослі велосипедисти слухали виступи керівників району та рай спорткомітету, які познайомили присутніх із досягненнями кобеляцьких спортсменів та відзначили кращих представників фізкультурного руху району.             А далі був похід. Місцем, до якого ми повинні були доїхати, став красивий в усі пори року куточок Кобеляччини-ботанічний заказник «Драбинівка». Колона наша, виїхавши зі стадіону, розбилася на три групи з невеликими проміжками, щоб не перешкоджати руху транспорту. Першими рухалися велосипедисти із Бутенок, далі група «Педалі», третім неспішно, але впевнено їхав «Обрій». Всі велосипедисти мали досвід руху колоною, тому ніяких труднощів не виникало. Дружно проїхали Кобеляки, села Ганжівка, Мідянівка та Золотарівка. При під’їзді до Драбинівки рух кобеляцьких велосипедистів зупинив несподіваний випадок-прокол камери на велосипеді Пороха Максима. Доки Максим лагодить велосипед, обмінюємось враженнями. Дівчата фотографуються на фоні красивих краєвидів. Автор цих рядків пропонує в Драбинівцізнайти квіти осінніх пізньоцвітів, щоб покласти їх до могили загиблих воїнів. До моїх слів долучається Ситник Юрій : «Справа потрібна, це слід зробити». Нас підтримують і інші учасники походу.             За хвилю рушаємо. В телефонній розмові з групою «Меридіан», яка проїхала далі до заказника, Володимир Яловега узгоджує наші дії. Вирішуємо, що далі кобеляцькі та бутенківські велосипедисти будуть рухатися кожен своїм маршрутом. Уже проїжджаючи польовою дорогою навколо Драбинівки, спостерігаємо рух наших колег. Вдалині, понад лісосмугою поверх верхівок кукурудзи пливуть прапори та вимпели. І, можливо, в уяві декого з нас виникають наші славні предки-запорожці, і їхні загони, і їх знамена та корогви.                                        Аж ось і дивовижна Драбинівка. Зупиняємось і фотографуємося біля її крутих схилів. Осінь взяла красивою позолотою верхівки дерев, щедро насипала на кущі глоду та шипшини червоних плодів, висушила трави та подекуди оголила колючу поросль. Використовуючи вільні хвилини хлопці-обріївці і Лашко Ігор спускаються вниз, щоб детальніше оглянути місцевість та назбирати енергетичних плодів горіхів. Їх не так багато, запізнілих квітів не видно, зате колючок вдосталь. Тому поспіхом дряпаємося на гору.                                                                                Відпочивши та підкріпившись, рухаємося до Колісниківки. Знову вимушена зупинка. Володимир Яловега швидко міняє пошкоджену велосипедну камеру. Їдемо далі. Доводиться переборювати пориви зустрічного вітру.                                     Біля села Яблуневе ще одна зупинка. Правда випадок кумедний. Хлопці побачили на дорозі крокодильчика. Невеликого, без хвоста і …несправжнього, іграшкового. Жарти і відпочинок як ніколи доречні. Підносилися. Жартома згадуємо і маленький велосипедик Віталія Пустоварова, скоріше придатний для велотрюків ніж походів.                                                                                                Швидко долаємо ще кілька кілометрів. На околиці Кобеляк зупиняємося біля обійстя, на якому пораються по господарству кілька жінок. Звертаюся до них із проханням зірвати кілька квіток для букету, повідомивши для чого квіти. Найстарша із жінокшвидко формує два букети і говорить: «Візьміть, діло святе». Через кілька хвилин Грек Артур та Олена Лашко кладуть їх до Вічного вогню в урочистій тиші завмерлих велосипедистів. Ще кілька хвилин і ми роз’їжджаємося. Наш похід і районна велоестафета завершені. Пройдено не так то й багато-32 кілометри шляху. Але якщо в кожного учасника цього дійства чи у вас, шановні читачі, виникне хоч один спомин про ті далекі важкі воєнні часи і про їх героїв-думаю із завданням ми впоралися.

Яків Постольник, керівник велосипедного загону «Обрій».

УСПІШНА ШКОЛА.

Роздуми директора про свою школу.

 

За 5 останніх років, на мою думку, головне досягнення нашої школи – це створення та розбудова ситуації успіху в школі досягненнями її лідерів–учнів та вчителів школи.

Цей принцип роботи був започаткований мною ще в середині двохтисячних років, але він актуальний для нас і зараз. Успішну школу завжди хочеться відвідати, там хочеться бути, сюди в першу чергу батьки приведуть своїх дітей. Сюди з радістю прийдуть вчителі, щоб розкрити весь свій творчий потенціал. А якщо це молодий вчитель, і він потрапив у таку школу, він через декілька тижнів відчує цю успішну атмосферу і йому захочеться залишитися тут назавжди. В успішній школі комфортно почуваються всі учасники навчально-виховного процесу – учні, колектив школи, батьки. Така школа буде резонувати додаткові частки успіху, додавати собі успішної енергії думками та висловлюваннями своїх випускників, громадськості міста та району. Звичайно ж до такої школи більш прихильно будуть ставитися керівні органи освіти, міста, району. А це додаткові бали на адресу школи в моральному і (що не менш важливо) матеріальному вимірах.

В останні роки Кобеляцький навчально-виховний комплекс № 1 має досить вагомі досягнення в різних сферах діяльності, де проявились лідерські якості його учнів та наставників. Звичайно тут я хочу в першу чергу вирізнити досягнення обласного та республіканського рівнів.

  • ІІ місце в IV етапі (республіканському) Всеукраїнської учнівської  олімпіади з географії, Денисенко Сергій, 8–А клас,2012 р.( вчитель Дмитренко Ю.А.).

  • І місце в ІІІ етапі (обласному) Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії, Денисенко Сергій, 8–А клас, 2012 р.(вчительДмитренко Ю.А. )

    • ІІІ місце в IІІ етапі (обласному) Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики, Денисенко Сергій, 8–А клас,2012 р.(вчитель. Пекут Т.П.)

    • ІІІ місце в IІІ етапі (обласному) Всеукраїнської учнівської олімпіади з біології, Бутко Катерина, 8 – А клас, 2012 р. (вчитель Постольник Я. Г.)

  • . ІІІ місце в IІІ етапі (обласному) Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики, Денисенко Сергій, 9 – А клас,2013 р.(вчитель Пекут Т.П.)

  • ІІІ місце в IІІ етапі (обласному) Всеукраїнської учнівської  олімпіади з біології, Бутко Катерина, 9 – А клас 2013 р.(вчительПостольник Я. Г.)

  • ІІІ місце в ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу–захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Полтавського територіального відділення Малої академіїнаук, секція українськоїмови, Глова Валерія 10-А, 2008 р.(вчитель Ковшар Л.М.)

  • ІІІ місце в ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу–захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Полтавського територіального відділення Малої академії наук, секція іноземної мови, Глова Валерія 11-А, 2009р. (вчитель Накісько О.В.)

  • ІІІ місце в ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу–захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Полтавського територіального відділення Малої академіїнаук, секція математики, Денисенко Сергій 9-А, 2013 р.(вчитель Пекут Т.П.)

  • І місце в Чемпіонаті України зі спортивних туристських походів серед учнівської молоді в класі “Велосипедні походи 2 категорії складності” (керівник Постольник Я. Г.), 2013 р.

  • І місце в обласному етапі Чемпіонату України зі спортивних туристських походів серед учнівської молоді в класі “Велосипедні походи 3 ступеня складності”,2012 р.,(керівник Постольник Я. Г.)

  • І місце в обласному конкурсі МАН для учнів 6-11 класів «Здорове життя – успіх буття» вномінації «Науково-дослідницька робота» Різун Роксолана,11-А, (вчительЯрмоленко О.О.), 2013 р.

  • здобуттязвання лауреату 2-го етапу конкурсу пошукових робіт Всеукраїнської експедиції «Моя Батьківщина-Україна» Різун Роксоланою, 10-А, 2012-2013 н.р.,(вчительЯрмоленко О.О.)

  • здобуття гран–прі в обласному етапі огляду-конкурсу художньої самодіяльності “Веселка-2013” дуетом “Мальви” в складі Накісько Світлани (11-А) та Ткаченко Альони (10-А), 2013 р., (керівник Дейнега Л.І.)

  • здобуття гран–прі міжнародного фестивалю художньої самодіяльності “Чарівний Відень-2013” Бакуновою Анастасією, 8-А, 2013 р.

  • здобуття ІІІ премії ХІ Всеукраїнського фестивалю сучасного романсу “Осіннє рандеву-2011” дуетом “Мальви”, 2011 р.,(керівник Дейнега Л.І.)

  • на Чемпіонаті України (дитяча ліга ) з настільного тенісу серед юнаків та дівчат 2000 р.н. і молодших 27 -30. 10. 2011 р. в м. Алчевськ Грабар Анна в командних змаганнях посіла ІІІ місце.

  • на першості Полтавської. області з настільного тенісусередшколярів 07 – 09. 12. 2011 в м. Лубни команда Кобеляцького НВК № 1 в складі Зінченко Сергій, Кузема Михайло, Грабар Анна, Покидько Олександра зайняла ІІІ командне місце

  • на Чемпіонаті Полтавської обл. з настільного тенісу “ Прудкий м’яч ” серед юнаків та дівчат 2000 р. н. і молодших 04-06 травня 2012 р. в місті Кременчук Грабар Анна 7 – Б в парному розряді зайняла І місце, в особистому – ІІ місце, Варич Софія 7 – А в особистому розряді зайняла ІІІ місце.

  • на першості Полтавської області з настільного тенісу серед школярів 07 – 09. грудня 2012 в м. Лохвиця Грабар Анна та Варич Софія в парному розряді зайняли ІІ місце, Зінченко Сергій та Грабар Анна у змішаному розряді завоювали ІІІ місце.

    Свій вагомий внесок у створення ситуації успіху, крім підготовки обдарованої молоді, внесли також учителі комплексу.

    Ярмоленко О.О. стала призером ( ІІІ місце ) обласного етапу конкурсу «Класний керівник – 2013”. Вчителі інформатики Песиголовець Л.В. та фізики Носко Ю. А. стали переможцями районного етапу конкурсу “Учитель року – 2013 ”.

    Кобеляцький НВК №1 – переможець обласного етапу огляду-конкурсу на кращий стан фізкультурно-масової роботи в загальноосвітніх навчальних закладах України серед міських шкіл, 2009 р. (автор проекту Постольник Я.Г.) та володар 2-го місця обласного конкурсу «Олімпійський урок», 2011 р. (автор проекту Андронов Б.М.).

    Переможні виступи на професійних конкурсах “Класний керівник – 2013” та “Учитель року – 2013”, починаючи з районного рівня, також розглядаються нами як дуже вагомі.

    Звичайно досягнення школа мала й раніше, але було їх не так і багато. Та й робота по їх досягненню нагадувала більш хаотичну, ніж чітко визначену. У 2–й половині двохтисячних років адміністрація школи працювала над визначенням основного напрямку діяльності, тобто якою вона буде у найближчі роки. Відчуваючи катастрофічну нехватку лідерів у нашому суспільстві, я запропонував спробувати виховувати їх у стінах школи. Але людина повинна бути розвинена у всіх напрямках – інтелектуальному, духовному та фізичному. Так виникла сучасна модель нашого НВК – школи гармонійного розвитку особистості, школи виховання лідера. Після цього робота наша по формуванню особистості набула більш структурованих обрисів, з’явились лідери,з’явились певні досягнення.

    Дуже важливу роль, на мою думку, поряд із визначенням напрямку діяльності НВК відіграла розробка символіки школи. Гімн школи був створений у середині 90-х років ХХ ст., тобто під керівництвом тодішньої адміністрації НВК. На мою думку слова та музика нашого гімну вдало розповідають про всю різноманітну палітру діяльності нашої школи. До того ж велике значення має принцип наступності в діяльності двох адміністрацій НВК. Тому гімн не лише не змінився, його використання і просто звучання посилилось. Слова його з’явилися на фірмовому щоденнику учня Кобеляцького НВК. Там же з’явилися герб (логотип) і прапор НВК, яких до цього не було. У 2009 році я вперше використав зображення герба та прапора НВК №1 в матеріалах до конкурсу-огляду на кращий стан фізкультурно-масової роботи. З того часу їх застосування досить широке. Це дало, на мою думку, змогу підкреслити, що кожен у НВК є членом великої шкільної родини, посилити патріотичні настрої, більш чітко націлити кожного вихованця школи на здобуття знань і на посилення лідерських позицій. До речі, до розробки герба та прапора був залучений весь колектив школи: адміністрація, вчителі, учнівське самоврядування, класні колективи. Були представлені різні проекти, з яких вибрали нині діючі. 21.10.2013 р. виготовлений із матерії «живий» прапор був представлений педагогічному колективу на нараді при директору під звуки гімну школи. Учителі зустріли його гучними оплесками. Було дуже приємно. А 24.10.2013 р. на виховному заході в ході районного семінару з виховної роботи «вживу» уже виконувався нашими учнями і гімн, і виносився прапор НВК. Це також були радісні хвилини, хвилини, які об’єднують і … ситуація успіху.

    Велика увага приділялась нами по розбудові та зміцненню МТБ школи. Це стосувалося всіх сфер діяльності НВК. Зміцнювалась навчальна частина, спортивна база школи та художньо-естетична її частина. Без хорошої МТБ здобувати якісь досягнення було б важко.

    На моє переконання учитель, який зараз не володіє комп’ютером не може бути конкурентно-здатним у сучасному освітньому просторі. Тому, звичайно, велику увагу було приділено комп’ютеризації школи. У нас був один комп’ютерний клас із застарілим обладнанням і клас 2006 р. (10+1 комп’ютер)в іншому приміщенні. У 2008 р. сюди додано ще 5 комп’ютерів. У 2010 р. був обладнаний ще новіший комп’ютерний клас із операційною системою «Віста». Були проведені дві лінії по підведенню інтернету. Проведені заходи по ліквідації комп’ютерної неграмотності серед учителів. Більша частина колективу володіє ІКТ. Серед них виділяються: з/д Масич З. М., Концаренко О. Г., педагог-організатор Ярмоленко О. О., Гребенюк Л. М., Жукова А. В., Мирченко О. О., Алексенко О. В., Дрозд Н. Л., вчителі інформатики – Песиголовець Л. В., Носко Ю. А., Митько Т. О. Це дало змогу покращити якість підготовки різних матеріалів, їх конкурентоздатність. А значить – це шлях до ситуації успіху. До речі, Бутко Катю до олімпіад з біології у 2012 і 2013 рр. я готував у кабінеті біології з використанням Internet-мережі.

    Серйозній розбудові за згадуваний період піддалась спортивна база нашої школи. У 2008 р. був відкритий після капітального ремонту спальний корпус нашої школи. Це дало змогу приймати юних спортсменів із різних куточків нашої країни, переймати досвід і шліфувати майстерність. 17 грудня 2010 р. відкрилася зала боксу нашої школи, яка успішно діє. У 2011 р. у нас з’явився перший свій чемпіон з боксу – переможець відкритої першості Кобеляцького району Карюк Єпіфан (7-Б клас). У 2010 р. були закуплені нові сучасні тенісні столи, тренажер-робот для настільного тенісу. Це дало можливість краще проводити підготовку юних тенісистів до змагань. Влітку 2012 р. за позабюджетні кошти вдалося відремонтувати підлогу спортзали. Також власними силами здійснений ремонт каналізації роздягалень спортзали та їдальні, що дозволило відновити роботу душової кімнати та відремонтувати покриття підлоги у роздягальнях.

    Піддався певній реконструкції і поповненню наш художньо-естетичний блок школи. У 2008 р. на кошти колишнього випускника СШ №1, колишнього зам. міністра енергетики України Магди К. І. була закуплена музична апаратура, 2010 р. – нові мікрофони, стойки до них та музичний центр у кабінет музики. У 2011 р. силами і коштом вчительки образотворчого мистецтва Рибки Л. О. відремонтовано кімнату і введено в дію новий кабінет «Художня студія». Зміцнення МТБ школи сприяло кращій підготовці наших дітей на уроках та в позакласний час.

    Ще одним кроком для досягнення нашої мети – створення ситуації успіху у школі є чи не найважливіший крок – робота з учителями, вирізнення серед них лідерів, стимулювання праці педагога. Починаючи з 2008 р., мною було прийняте інноваційне управлінське рішення – введення залікової атестаційної книжки вчителя, що атестується, прообразом якої була атестаційна анкета. У цій книжці враховано багато аспектів діяльності вчителя: професійна підготовка і перепідготовка, професійна діяльність, використання ІКТ, здійснення інноваційної діяльності, участь у професійних конкурсах, підготовка призерів та переможців олімпіад і МАН, пошукових та туристсько-краєзнавчих робіт, друковані видання, громадська активність тощо. Створена шкала−розподіл балів, яка включає атестаційний та міжатестаційний періоди. Причому перевага надається досягненням обласного та республіканського рівнів. Існує градація і по категоріях. Найбільше балів має набрати вчитель-методист – не менше 380 балів. Залікова атестаційна книжка є своєрідною підказкою, дороговказом у роботі вчителя. На початку атестації педагог проставляє відомості у відповідні графи і бачить на чому йому слід загострити увагу. Якщо ж педагог має вагомі обласні чи республіканські досягнення, то здобути чергову категорію (а значить підвищення заробітної плати і «ім’я») такому вчителю легше, ніж тим, хто ідуть традиційним шляхом. Я це називаю принципом від «Я» до «Я». Тобто прослідковується шлях −я (учитель) – робота (передача знань) – учень – досягнення (ситуація успіху) – я (учитель з підвищенням зарплати, премія і «ім’я»). А це знову ситуація успіху!

    Для певного поштовху до дії мною застосовувались різні принципи, які неодноразово озвучувались на педрадах, нарадах при директорі, зборах трудового колективу. Це такі принципи: «Почни з себе», «А хто, як не я», «Один учень – одна робота», «Олімпіада + МАН», «Створи ситуацію успіху для себе», «Зроби добру справу для школи», «МАН, олімпіади − з весни», «Приязна школа», «Успіх – там, де ти!». Крім матеріальних (премія, підвищення зарплати, цінний подарунок на «Дні НВК»), адміністрацією школи застосовувались і певні моральні заохочення вчителів та учнів до досягнень у їх діяльності. Кожного року у травні проводиться загальношкільне свято «День НВК» , на якому в урочистій концертній формі підводяться підсумки роботи за рік. Учні та вчителі, які відзначилися протягом року, нагороджуються грамотами, видається наказ по школі. У цьому році мною та ЗНМР Концаренко О.Г. було введено ноу-хау – виготовлена іменна грамота адміністрації Кобеляцького НВК №1 та виготовлений значок «Лідер НВК №1 2012-2013 н. р.». Дані грамоти були вручені всім учителям та учням, які відзначилися протягом навчального року у різних змаганнях та конкурсах. Для нагородження значком «Лідер НВК №1 2012-2013 н. р.» було розроблено положення, в якому зазначено, що цим значком нагороджується учень чи учитель Кобеляцького НВК №1, який став переможцем або призером обласного або республіканського конкурсів.

    Виняток зроблено для переможців районних професійних конкурсів «Класний керівник року» та «Учитель року». 21 травня 2013 року такі значки були вручені їх володарям. На думку адміністрації школи такі заохочення нададуть поштовх до дії – до створення ситуації успіху в Кобеляцькому навчально – виховному комплексі №1.

             Важко добитися якихось серйозних показників без створення сприятливого мікроклімату в колективі, наявності здоров’я у дітей, учителів, обслуговуючого персоналу, пропаганди здорового способу життя та здоров’язберігаючих технологій. В Кобеляцькому РМК зареєстрований досвід інноваційної діяльності школи «Спортивно-масова робота як засіб покращення фізичного та емоційного стану особистості» (автор Постольник Я.Г.). За згаданий період у школі проводилися різні спортивні акції, які охоплювали весь колектив: «Марафон долаємо разом», «Біг заради здоров’я», «Веломарафон» та інші. У цих акціях учні, вчителі, обслуговуючий персонал з піднесеним настроєм пліч-о-пліч долали необхідну дистанцію і при цьому підтримували одне одного. Створювався ефект єдиної суспільної дії, єдиної команди, здатної вирішувати серйозні завдання. Проводились також різноманітні змагання з шахів, шашок, волейболу, баскетболу, міні-футболу, що дозволяло проявляти різноманітні здібності  і дітям, і дорослим, і згуртовувало всю школу. Цим також створювалась ситуація успіху в Кобеляцькому НВК №1.

             Ще одним, на мою думку, важливим управлінським рішенням було проведення круглих столів, засідань педагогічної ради у нетрадиційний спосіб. Хотілося надати слово учителям і дітям, і почути їхнє бачення розв’язання тієї чи іншої ситуації. 31 жовтня 2012 року відбулося одне з таких засідань педради по роботі з обдарованими дітьми під девізом «Успіх – там, де ти!». Учителі були поділені на різні групи: «Олімпійський резерв», «МАН», «Гіпотеза», «Інтелектуальні конкурси», «Конкурси словесників». Були на засіданні й групи «Експерти» та «Спостерігачі».В ході підготовки та виступів виникали нові ідеї, цікаві та достойні уваги. В аудиторії панувала добродушна невимушена атмосфера, що сприяло подальшому згуртуванню колективу.

    Одним із засобів досягнення хороших результатів є також два проекти, розроблені на 5 років. Це проект з науково-методичної проблеми «Стимулювання пізнавальної діяльності як засіб формування гармонійно розвинутої особистості». Даний проект спрямовує роботу педагогічного колективу на створення єдиного комфортного навчально-виховного середовища.

             Активно впроваджується в дію протягом останніх 2-х років і проект «Школа сприяння здоров’ю». Результатом реалізації проекту стало:

  • відкриття фітобару, проведення «Ранкових зустрічей», ранкової зарядки для учнів початкової школи, застосування елементів аромотерапії, вправ для збереження зору;

  • створення в школі організаційно-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних і інших умов здоров’язберігання, що враховують індивідуальні показники стану здоров’я учнів;

  • забезпечення системи повноцінного збалансованого харчування дітей з урахуванням особливостей стану здоров’я учнів.

Що заважало в нашій роботі? Мабуть заважала певна інертність частини колективу. В українців є таке прислів’я «Моя хата скраю…..». Хотілося б, щоб її продовженням були слова – «…першим виклики стрічаю». Насправді ситуація успіху дуже потрібна нам сьогодні. За останні 5 років у школі різко скоротилася численність учнів і класів-комплексів, а кількість учителів майже залишилася незмінною. Звідси скорочення тижневого навантаження і зменшення зарплати учителів. Школа із 3-комплектної стала 2-комплектною з недосить великою кількістю учнів у класах. Нам потрібні діти, з яких ми виховали б лідерів. Нам конче потрібні успішні ситуації в нашій діяльності. Описаний досвід створення успішної школи отримав визнання учителів - про що яскраво свідчать результати опитування проведеного психологічною службою РМК. Більшість членів педколективу вказують на необхідність досягнення результативності своєї діяльності.

         Закінчуючи свої роздуми про школу, хочу сказати, що школа змінюється. Змінюється в кращу сторону і ми на правильному шляху. Але пройдено лише перший етап цього складного поступу – створення успішної школи. Попереду непроста робота, на що ми й налаштовуємося.

 

Спасибі, що читали.

 

З повагою Постольник Я.Г., директор Кобеляцького НВК №1.

 

Листопад 2013 р.

 

«Імідж» читають і на Говерлі.

Почався грудень. Непомітно рік добігає кінця. Та все ж пригадуються наші туристські будні літа 2015 року. У липні 2015 року мені випала нагода стати учасником гірського вело походу п’ятої категорії складності. Нитку маршруту походу між містами Львів та Івано-Франківськ через Карпати розробляв відомий харківський велотурист, рекордсмен України Андрій Нечепоренко. У Кременчуцькому міському клубі туристів була заявлена протяжність маршруту 810 км, з подоланням 14 гірських перевалів та сходженням на гору Говерла. У похід вирушила група досвідчених туристів «Карпати-2015» з міст Комсомольська, Кременчука, Харкова та Кобеляк, всього шість спортсменів, в тому числі і подружжя – Леонід та Тетяна Кузьменки. Керував групою майстер спорту України з велосипедного туризму, рекордсмен України Попов Володимир (місто Комсомольськ), а Кобеляцький навчально-виховний комплекс №1 представляв автор цих рядків. В ході походу крім спортивної та пізнавальної мети, я ставив собі ще й реалізацію своєї освітньої цілі – подальша робота над своєю методичною проблемою і переростання її в похідний метод біологічних досліджень. Цим питанням я займаюся з 2008 року разом зі своїми вихованцями з велосипедного туристського загону «Обрій»…                                                Потяг Харків - Львів вчасно прибуває на станцію призначення. Львів зустрічає прохолодною погодою. Моросить дощ. Швидко збираємо велосипеди, лаштуємо велорюкзаки і вирушаємо в дорогу. Омріяні гори сивіють десь вдалині. До них добрий день ходу. Спочатку рівнинна дорога поступово піднімається в гори і на півдні Львівщини перетворюється на справжню гірську. За Бориславом долаємо перший перевал – Бихівський. Попередження керівника походу про примхливий характер погоди в горах справджується. У Бориславі світило сонце, а на перевалі нас рясно кропить гірський ливень. За Східницею дорога з асфальтової не дуже хорошої якості переходить у гірську. Рухатися по грунтово-щебенистому покриттю з домішками каміння складно. Потрібно докладати значних зусиль і добре тримати руля, щоб не впасти. Поволі втягуємося в гори і прямуємо долиною річки Стрий проти течії.                                                                                  Біля сіл Рибник та Майдан в’їжджаємо в національний природний парк «Сколівські Бескиди». Неширока гірська долина потічка Рибник по обидва боки обмежена гірськими масивами з досить крутими схилами, які вкриті лісом. Смереки, як свічки, здіймаються в небо, ніби підпираючи його. Сонце піднімається все вище і відганяє туман з долини. Високо в горах він перетворюється на біло-сиві скупчення, які поволі розсіюються. В повітрі відчувається волога. Попід лісом густо росте трава, а ближче до дерев розкинулось царство мохів, лишайників, папоротей та хвощів. За селом Майдан вперше під час цього походу на галявинах з’являється дика малина. Далі прямуємо долиною річки Стрий за маршрутом м. Турка – с. Бориня – с. Верхнє Висоцьке – с. Лібохора. З останнього розпочинається підйом на перевал Руський шлях - 1270 м над рівнем моря. Спочатку долаємо досить круті підйоми в лісі, потім стрімкий двадцятиградусний підйом на полонині до хребта перевалу. Перед нами в сизій імлі відкривається Закарпаття. Одразу пригадався Іван Попович із піснею «Закарпаття моє». На перевалі доводиться пробиратися вузькою стежкою по скельних виступах до місця спуску. Спочатку переносимо велосипеди, а потім рюкзаки. Схили перевалу та полонина густо поросли чорницею. Але плодів не так то й багато. Нещодавно тут проходили жінки, збирачі ягід.                                              Вітер посилився. На перевал ідуть хмари. Трохи поодаль спалахує блискавка. Залишивши під хрестом записку туристам, які тут будуть проходити в майбутньому, швидко збираємося в дорогу. З «розвідки» прийшов керівник нашої групи. Слідом за ним пробираємося вниз. Рюкзаки на спині, велосипеди поруч в руках і весь час на гальмах. Спускаємося по ледь помітній стежці, часом перестрибуючи з каменя на камінь. Здавалося б спуск повинен бути легшим ніж підйом, але ми цього не відчуваємо. Невидима сила штовхає нас уперед і їй досить важко протидіяти. Спочатку долаємо крутий безлісий спуск по схилу хребта довжиною близько 200 м. Доходимо до смуги лісу і робимо перепочинок. Далі спуск по лісі. Дорога виляє по схилу серпантином. Спуск екстремальний. Дорога густо посипана камінням, а подекуди ще й перекрита поваленими деревами. Смереки змінюються широколистими буками, а ще нижче ростуть дуби. Раптом ліс закінчується і ми опиняємося на гірських луках. Навколо стоїть неповторний медовий аромат. У різнотрав’ї спостерігається кілька видів волошок. Вони колючі. Можливо тому місцеві жителі не косять тут траву на сінокос. Серпантин закінчується і дорога стрімко несе нас донизу. Тут також чатує небезпека. У траві трапляється велике каміння. Треба бути пильними. Можна розбити велосипеди, а то й травмуватися.                                        Невпинний рух донизу вже почав дошкуляти. Як раптом з’являються перші оселі села Буковець. З цього села розпочинається наш довгий шлях через гірські перевали та долини до міста Хуст, неподалік якого розташована Долина нарцисів. Ця заповідна територія є відділенням Карпатського біосферного заповідника. Котловина, яка веде до міста Хуст розташована по обидва береги річки Ріка. Ця долина добре освітлюється сонцем. Тут тепліше, ніж у Прикарпатті, тому ростуть більш теплолюбні рослини. Долина оповита виноградом. Часто зустрічаються горіх грецький, дикий персик, дикі черешні, абрикоси.                                                                                       Спуск до м. Хуст був легким і нагадував день відпочинку. Дорога крутіше чи пологіше прямує донизу. По черзі минаємо селище Міжгір’я та села Запереділля, Нижній Бистрий, Березове, Горінчеве, Іза. Обідаємо у місті Хуст. По обіді автотрасою Р-21 їдемо до повороту в Долину нарцисів. Повертаємо ліворуч з автотраси згідно вказівника «Долина нарцисів». Минаємо село Кіреші. Проїхавши близько півкілометра зупиняємося біля одного зі стендів, який вказує місця зростання нарцису вузьколистого, рослини з Червоної книги України. Орієнтуватися досить легко, тому, що тут таких стендів кілька. Але саму рослину у другій половині липня побачити тут неможливо. Нарцис цвіте у травні. Тоді долина вкривається суцільним білим килимом квітучих рослин. В цей час тут багато відвідувачів, які милуються неповторним видовищем. Часом така людська увага до заповідних рослин призводить до зменшення чисельності нарцисів внаслідок зривання квітів та їх витоптування. В кінці ж липня в Долині можна спостерігати лише старанно підкошені ділянки, на яких видніються оглядові майданчики, верби, які інколи стають перепоною для самих нарцисів та асфальтову дорогу, яку збудували для зручності відвідувачів та місцевих жителів. Доки хлопці відпочивають, відвідую адмінбудинок відділення. Цікаву екскурсію про Карпатський біосферний заповідник проводить науковий співробітник Ігнатенко Олена Юріївна, використовуючи при цьому стенди, які розташовані в кімнатах будинку. Моя наполегливість та цікавість щодо Долини нарцисів виявилися не даремними. До буклетів та світлин про заповідну територію Ірина додає ще й грамоту почесного відвідувача цього відділення, яку мені виписує з дозволу директора.                                                        А наш шлях продовжується далі до найвищої вершини України гори Говерли. Із Хустської рівнини піднімаємося в гори долиною річки Теребля. Минаємо вражаюче водосховище біля села Вільшани та село Колочава. По дорозі до Кобелецької та Косівської Полян минаємо три перевали, в тому числі й Прислоп. Дорога з цього перевалу прокладена долиною невеликої гірської річки. Доводиться з велосипедами брести по воді, скакати по великому камінню та стримувати ровера, бо спуск донизу досить крутий.         У Косівській Поляні набираємо справжньої газованої мінеральної води з природного джерела і продовжуємо свій шлях через черговий перевал до міста Рахів. З Рахова якихось 25 км до села Говерла, де й починається сходження на сідловину, яка з’єднує два двохтисячники Карпат – Говерлу та Петрос. Одразу за селом починається Чорногірський масив Карпатського біосферного заповідника, стоїть контрольно-пропускний пункт з охороною. Купляємо квитки і їдемо гірською дорогою за вказівниками «Гора Говерла». Нам потрібно піднятися з висоти 750 м до позначки 1500 м. А далі сходження на Говерлу.                                                                                                        За КПП кам’янисто-щебенистою грунтівкою одразу йдемо на 10% підйом. Наступний вказівник говорить, що до Говерли 16 км. Під час сходження якраво спостерігається висотна поясність. З початку підняття минаємо букові праліси Карпат – об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серед потужних буків обабіч гірської дороги та на полянах можна помітити дуб, березу, клен, ясен. Поволі піднімаємося гірським лісовим серпантином. На знаку підйом 12%. Біля позначки 1000 м над рівнем моря зупиняємося і розглядаємо стенд «Мішаний праліс». Із широколистяного ліс змінюється мішаним. Про це говорять і інші таблички на екологічній стежці. Бук поступово замінюється смерекою та ялицею. Серед трав’яного покриву домінує маренка запашна з участю анемони дібровної, зеленчука жовтого, досить поширені папороті.                                                                                       З висоти 1200 м починається пояс хвойних лісів. В них майже повністю переважає смерека. Інколи як домішки трапляються вільха сіра та явір. На полянах та безлісих схилах буйно росте трав’яниста рослинність (тут дуже волого). Проїхавши черговий поворот серпантину зупиняємося на великій галявині, яка суцільно покрита іван чаєм. Смакуємо малиною та ожиною.       Буйна та шумлива гірська річка на початку підйому перетворилася на висоті 1300 м на гірський струмок. Далі й струмок зникає. З питною водою може бути проблема, тому набираємо в пляшки воду і продовжуємо підняття. Очевидно нещодавно пройшов дощ. Мокро. На дорозі калюжі та бакаї. Велосипеди буксують. Часто доводиться обминати велике каміння. За позначкою 1500 м в’їжджаємо в урочище «Сідловина». Спостерігаємо величну картину карпатських хребтів та гори Говерла. Проїхавши ще близько 1,5 км зупиняємося біля екологічного пункту «Перемичка» Карпатського біосферного заповідника. Охоронець Володимир пропонує зареєструватися в книзі почесних екотуристів. З радістю погоджуюся. Після залагодження деяких формальностей розташовуємося на ночівлю в будиночку для гостей.                  Ранок зустрів нас густим туманом. Близько 8.00 починаємо сходження на гору Говерла. Підйом здійснюють чотири учасники – Попов Володимир (м. Комсомольськ), Лазарєв Олександр (м. Кременчук), Носко Максим (м. Харків) та автор цих рядків зі своїм велосипедом. Вночі був ливень. Глиниста гірська доріжка розбухла. Йти важко, слизько. Кругом щебінь та каміння. На велосипеді можна проїхати лише окремі метри. Хвойні ліси залишились внизу. Нас оточують зарості ялівцю. На схилах розкинулись гірські луки. На висоті 1900-2000 м гірська стежка стає майже не помітною. Прямуємо по суцільних каменях різної величини. Круто. Посилився вітер. Різкі його пориви порушують нашу рівновагу. Підніматися важко, особливо з велосипедом. Пояс гірських альпійських луків, який часом переходить у кам’янисті розсипи, простягнувся з характерними мохово-лишайниковими пустищами, формаціями із чорниці, брусниці, ситнику трироздільного, осоки зігнутої, біловуса та інших трав.                                                                           Ще близько 70 м і ми помічаємо великий хрест. Це вже вершина Говерли. Вітер ще більше посилився. Зрідка він зриває пелену туману. Тоді, ніби в ілюмінаторі літака проглядається сусідня полонина, яскраво-голубе небо та далеко внизу, як сірникові коробочки, хатинки якогось села. Температура близько 6-8 C, а на сідловині була +16 C. Вершина Говерли плоска, густо посипана камінням, щебенем та дрібною галькою. Але на велосипеді все ж поїхати можна. По черзі випробовуємо мій ровер «Прайд» і пропонуємо проїхатися по горі британцю Себаст’єну, який піднявся з протилежного боку, з Квасів. Я й подумати не міг, що на Говерлі знадобиться знання англійської. Після обміну кількома реченнями та фотографування Себаст’єн спускається з Говерли. Ми ж залишаємо свої вимпели та записку біля герба для майбутніх туристів. Витягаю «Імідж» і показую його своїм колегам. Розповідаю про статтю «Україна єдина», в якій описується похід «Обрію» Північним Причорномор’ям, краса та неповторність нашої Батьківщини. «Хлопці, «Імідж» читають, навіть, на Говерлі!»,- завершую свою розповідь. Але стає холодно. Руки починають клякнути. Пора спускатися…                                                                                                     Через два дні наша група зупиняється біля залізничного вокзалу міста Івано-Франківськ. Похід успішно завершено. Зібрані ж матеріали та спогади ще довго будуть використовуватися на уроках біології та в позаурочний час.

 

Постольник Я.Г., директор Кобеляцького НВК №1, керівник велосипедного туристського загону «Обрій».